Наш мозок еволюціонував у світі, який був зовсім іншим, ніж той, у якому ми живемо сьогодні. Люди були мисливцями-збирачами, і життя в племінних спільнотах понад 200 000 років тому вимагало зовсім інших реакцій на стрес. Однак, сучасне суспільство та технології розвивалися значно швидше, ніж наші тіла та мозок. Тому іноді мозок реагує на стрес так, ніби нас переслідує хижак, навіть якщо це просто іспит у школі чи конфлікт у класі.

Мозок людини надзвичайно складний, але щоб зрозуміти, що відбувається з ним у моменти тривоги чи стресу, давайте розглянемо його роботу спрощено.

Як працює мозок під час стресу

Коли ми відчуваємо стрес чи тривогу, в мозку активуються три основні частини:

• Ствол мозку – часто називається “мозком виживання” або “рептильним мозком”.
• Лімбічна система – включає гіпоталамус, гіпокамп та мигдалину, також відома як “емоційний мозок”.
• Лобні частки – також називаються “неокортексом”, “інтелектуальним мозком”.

Що робить кожна частина?

Мозок виживання.
Відповідає за базові функції, необхідні для виживання, такі як:

• Серцебиття
• Дихання
• Температура тіла
• Цикл сон-неспання
• Рух

Емоційний мозок.
Відповідає за регуляцію емоцій, управління стресовими реакціями та створення емоційних спогадів.

Інтелектуальний мозок:
Відповідає за вищі функції та глибоке мислення, такі як:

• Обробка інформації (читання, письмо, мова, слухання)
• Критичне мислення
• Розв’язання проблем

Ці три частини мозку взаємодіють під час стресу, кожна з них виконує свою функцію.

Що відбувається з мозком під час сильного стресу?

Кожна дитина стикається зі стресовими ситуаціями, і важливо розуміти, як її мозок реагує на стрес, щоб допомогти їй заспокоїтися та повернутися до нормального стану.

Коли дитина стикається зі стресом, різні частини її мозку реагують по-різному:

Мозок виживання:

• Пріоритетними стають функції виживання: серце б’ється швидше, щоб забезпечити організм киснем, що важливо, якщо потрібно битися чи втекти.
• Додаткова енергія направляється до кінцівок, щоб допомогти рухатися швидше або бути сильнішим.

Емоційний мозок:

• Емоції стають інтенсивнішими, як своєрідна система попередження, щоб допомогти швидко реагувати на загрозу.

Інтелектуальний мозок:

• Тимчасово “відключається” – у критичній ситуації не важливо, чи можемо ми вирішити математичне завдання, головне – вижити.

Приклад

Після довгого дня у школі дитина може стати роздратованою, агресивною або млявою. Це може бути сигналом того, що її інтелектуальний відділ мозку виснажений. Важливо дати дитині час на відпочинок, прийом їжі або спокійне заняття, яке допоможе відновити енергію (малювання, ліплення).

Взаємодія між інтелектуальним та емоційним відділами мозку

Інтелектуальні та емоційні відділи мозку взаємодіють, допомагаючи регулювати один одного. Коли дитина потрапляє в надмірно емоційний стан, процеси раціонального мислення можуть зупинятися, що призводить до імпульсивної або неконтрольованої поведінки. Проте цей стан можна скоригувати або переосмислити, активізувавши функції інтелектуального відділу мозку, який здатний приглушити емоційний сигнал тривоги.

Однак інтелектуальний відділ мозку споживає значну кількість енергії. Якщо рівень глюкози в крові знижується, емоційний відділ може зупинити активність частини мозку, відповідальної за логічне мислення, сприймаючи це як сигнал небезпеки для життєдіяльності організму: “Недостатньо енергії!” Саме тому інтелектуальна діяльність може бути настільки ж виснажливою, як і фізична. Ззовні це може проявлятися в агресивній поведінці або істериці. Для досягнення гармонії в поведінці важливо, щоб обидва відділи мозку працювали узгоджено, взаємно доповнюючи один одного.

Коротко.
Коли дитина опиняється в стані сильного емоційного збудження, логічні процеси можуть бути пригнічені, що призводить до імпульсивних або неконтрольованих реакцій, таких як агресія або істерика. Це часто викликано низьким рівнем енергії або стресом. Нагодуйте дитину.

Саморегуляція та баланс

Розуміння вищезазначених процесів, допомагає батькам і дітям розпізнавати ознаки того, що дитина виходить зі стану оптимальної активності. Це дозволяє “перемістити маятник” таким чином, щоб стрес викликав активізацію і концентрацію, але не призводив до емоційного виснаження чи гіперактивності.

Діти і підлітки поступово повинні навчитися самостійно регулювати свій баланс між інтелектуальним та емоційними відділами мозку. Однак для деяких це може бути складніше, ніж для інших, і тут важливо, щоб батьки допомагали дітям вчасно розпізнати і коригувати свої емоційні реакції. Це допоможе уникнути викликів, пов’язаних з надмірним стресом, і сприятиме розвитку здорової саморегуляції.

Щоб допомогти дітям уникати емоційного виснаження, важливо навчити їх розуміти та розпізнавати свої емоції з раннього віку. Наступні методи можуть сприяти розвитку цієї навички у дітей.

Методика:

1. Гра “Колесо емоцій”. Разом з дитиною намалюйте коло, розділіть його на сектори, кожен з яких буде представляти певну емоцію (радість, сум, злість). Щодня дитина може обирати сектор, який відображає її настрій. Це допоможе їй усвідомити свої почуття.

2. Дихання з іграшкою. Запропонуйте дитині покласти на живіт улюблену іграшку і повільно дихати, спостерігаючи, як іграшка рухається вгору і вниз. Це проста техніка заспокоєння.

3. Кольорові картки настрою. Виготовте з дитиною картки різних кольорів, де кожен колір відповідає певному настрою. Дитина може показувати картку, коли їй важко висловити словами свої емоції.

4. Щоденні розмови. Щовечора обговорюйте з дитиною, як пройшов її день, які емоції вона відчувала. Це допомагає формувати звичку рефлексії.

Для гри “Колесо емоцій” та “Кольорових карток настрою” можна використовувати такі кольори, які легко асоціюються з певними емоціями:

1. Жовтий – збентеження.

2. Синій – сум.

3. Червоний – злість, роздратування.

4. Зелений – спокій, гармонія.

5. Помаранчевий – захоплення, ентузіазм.

6. Сірий – втома, байдужість.

Ми підготували для вас унікальне комбіноване зображення, яке об’єднує в собі дві корисні гри: “Колесо емоцій” та “Кольорові картки настрою”. Це зображення стане вашим надійним помічником у визначенні та розумінні емоцій, а також у спілкуванні з дитиною або для саморефлексії – “Емоційний навігатор”.

Коли дитина відчуває певні емоції, заохотьте її вказати на відповідний сектор на колесі, який найкраще відображає її поточний настрій. Це дозволяє дитині не тільки показати свої почуття, але й поступово навчатися розпізнавати й називати різні емоції. Такий підхід сприяє розвитку емоційного інтелекту, допомагаючи дитині краще розуміти себе та інших, що є важливою частиною її загального розвитку.

Цей процес також вчить дитину правильно інтерпретувати свої емоції, що є ключовим для розвитку саморегуляції. Вміння управляти своїми почуттями допомагає дітям долати стресові ситуації, формуючи в них навички, які будуть корисні протягом усього життя. Крім того, такий підхід сприяє вихованню гармонійної особистості, здатної ефективно спілкуватися та взаємодіяти з оточуючими.

Ми рекомендуємо зберегти це зображення на вашому смартфоні, щоб мати можливість використовувати його за потреби — для ігор з дітьми, обговорення емоційних станів або просто для швидкого визначення настрою. Це допоможе вам краще розуміти себе та інших, а також зробить процес навчання та спілкування більш цікавим і ефективним. Збережіть його і використовуйте в повсякденному житті, щоб краще управляти своїми емоціями та емоціями ваших близьких! Ви можете роздрукувати колесо або показати його дитині на екрані смартфона чи планшета.

Збережіть зображення

Кольори допоможуть дитині легше висловлювати свої емоції, навіть коли їй важко знайти відповідні слова.

Прості та доступні методи дозволяють дітям краще розуміти свої емоції, знижуючи ризик емоційного виснаження, навіть у складних життєвих умовах.

Коротко.
Префронтальна кора, яка відповідає за мислення, самоконтроль, моральні цінності, емпатію та аналіз, розвивається поступово і досягає повної зрілості до 25 років. Тому діти не здатні контролювати свої емоції так, як це роблять дорослі. Щоб допомогти дітям уникати емоційного виснаження, важливо навчити їх розуміти та розпізнавати свої емоції з раннього віку.

Підтримка дитини у стресових ситуаціях

Під час стресових ситуацій у дітей активуються частини мозку, що відповідає за інстинкти та емоції. Щоб дитина могла зрозуміти вас, важливо спочатку допомогти їй заспокоїтися. Використовуйте такі методи, як безпечні обійми, зоровий контакт, м’який голос, чутливість до її емоцій та позитивну підтримку. Лише після того, як дитина відновить спокій, можна ефективно обговорювати проблему та шукати рішення. Такий підхід не лише заспокоїть дитину, але й зміцнить ваші стосунки, створивши атмосферу довіри та розуміння.

1. Безпечні обійми.
   Ніжні, турботливі, чуйні та комфортні для дитини дотики допомагають їй відчути безпеку та зв’язок із батьками.
2. Зоровий контакт.
   Зоровий контакт встановлює зв’язок і допомагає дитині відчути підтримку. При цьому важливо не фокусуватися на негативі.
3. М’який голос.
   Спокійний, лагідний та співчутливий тон голосу допомагає дитині знову відчути себе у безпеці і зменшує рівень тривоги.
4. Чутливість до емоцій.
   Батьки повинні бути уважними до емоційних сигналів дитини і реагувати на них з мінімальним емоційним навантаженням, щоб не підсилювати негативні переживання.
5. Позитивна підтримка.
   Підбадьорення і заохочення допоможуть дитині швидше повернутися до нормального стану та активності.

Це допоможе вам ефективно підтримати дитину у стресовій ситуації та відновити з нею контакт.

Приклади. Послідовність дій для різних ситуацій

1. Ситуація. Дитина роздратована після школи

Приклад: Після довгого навчального дня дитина повертається додому, стає роздратованою та агресивною.

Послідовність дій:

1. Заспокоєння.

• Спокійно зверніться до дитини, використовуючи м’який голос. Запропонуйте сісти і відпочити, можливо, запропонуйте обійми.

• Приклад: “Давай трохи посидимо разом, а потім поговоримо про твій день.”

2. Фізичний відпочинок.

• Дайте дитині можливість полежати, або поспати.

• Приклад: “Ти можеш прилягти на диван і трохи відпочити.”

3. Перекус.

• Запропонуйте легкий перекус, що містить глюкозу, наприклад, фрукти, йогурт або фруктовий сік.

• Приклад: “Можливо, ти хочеш їсти? Хочеш яблуко, або вип’єш йогурт?”

4. Заспокійливе заняття.

• Дозвольте дитині зайнятися чимось спокійним, як-от малюванням, складанням пазлів або ліпленням.

• Приклад: “Хочеш помалювати або скласти пазли?”

5. Обговорення проблеми.

• Коли дитина заспокоїться, обговоріть, що її турбує. Спробуйте зрозуміти причини її роздратування і разом знайти рішення.

• Приклад: “Тепер давай поговоримо, що тебе засмутило сьогодні у школі?”

2. Ситуація: Дитина відчуває страх перед новою ситуацією

Приклад. Дитина боїться йти на перший урок до нового вчителя.

Послідовність дій:

1. Заспокоєння та підтримка.

• Запевніть дитину, що нова ситуація — це нормально, і ви вірите, що вона впорається.

• Приклад: “Знаю, це нове для тебе, але ти впораєшся.”

2. Зоровий контакт.

• Подивіться дитині в очі і говоріть спокійно, намагаючись створити довірчу атмосферу.

• Приклад: “Подивись на мене, все буде добре.”

3. Програвання ситуації.

• Програйте можливий розвиток подій у вигляді гри або розповіді, щоб допомогти дитині уявити, як все пройде.

• Приклад: “Давай уявимо, як ти заходиш у клас і вчителька вітається з тобою. Ти можеш відповісти їй і показати, який ти молодець.”

4. Розслаблення через дихання.

• Навчіть дитину дихальним вправам, які допоможуть їй заспокоїтися перед ситуацією.

• Приклад: “Давай зробимо кілька глибоких вдихів разом. Вдих… і видих…”

Для заспокоєння дитини рекомендовано використовувати техніку повільного та глибокого дихання. Ось оптимальна частота дихання для заспокоєння:

1. Вдих: Повільно вдихайте через ніс протягом 4 секунд.

2. Затримка дихання: Після вдиху затримайте дихання на 2 секунди.

3. Видих: Повільно видихайте через рот протягом 6 секунд.

Цей цикл можна повторювати декілька разів, поки дитина не відчує спокій. Така частота дихання допомагає заспокоїти нервову систему, знизити рівень стресу та повернути дитину до стану рівноваги.

5. Підтримка після стресової події (урочистий виступ, складання іспиту та ін.)

• Після завершення події запитайте дитину, як все пройшло, і похваліть її за те, що вона справилася зі своїми страхами.

• Приклад: “Як все пройшло? Ти молодець, що так добре все зробив!”

3. Ситуація: Дитина в істериці в громадському місці

Приклад: Дитина почала плакати і кричати в супермаркеті через відмову купити іграшку.

Послідовність дій:

1. Заспокоєння дитини на місці.

• Зберігайте спокій і намагайтеся не підвищувати голос. Візьміть дитину на руки або просто постійте поруч, дайте їй зрозуміти, що ви поряд.

• Приклад: “Я тут з тобою. Заспокойся, і ми разом вирішимо це питання.”

2. Відведення в тихе місце.

• Якщо можливо, перемістіть дитину до тихого місця, де менше людей, щоб вона могла заспокоїтися.

• Приклад: “Давай відійдемо в сторону, і там поговоримо.”

3. Обійми та фізичний контакт.

• Легкі дотики чи обійми допоможуть дитині відчути себе в безпеці і поступово заспокоїтися.

• Приклад: “Тримай мене за руку, я тут з тобою.”

4. Переключення уваги.

• Зробіть щось, що відволіче дитину від її роздратування: запропонуйте їй подивитися на щось цікаве чи погратися.

• Приклад: “Я бачу щось цікаве! Ходімо глянемо разом!

5. Обговорення ситуації після заспокоєння.

• Коли дитина повністю заспокоїться, обговоріть, що сталося, і поясніть, чому ви відмовилися від її прохання.

• Приклад: “Тепер, коли ти спокійний, давай поговоримо про те, чому ми не можемо купити ту іграшку зараз.”

Ці послідовності дій допоможуть вам ефективно підтримати дитину в різних стресових ситуаціях, забезпечуючи їй необхідну емоційну підтримку та навчання саморегуляції.